Украшает кота борода

Нещодавно писала і сама дивувалася силі нічогонеробіння та пов’язаній з нею фантазії людей, що штовхає їх до таких звитяг, як котохлібинг, наприклад. А потім ще в Інтернет це, в Інтернет, бо інакше навіщо взагалі робити? 🙂

Тепер соціальні медіа тішать новим, не менш привабливим та змістовним видом розваг під назвою котоборода. Для цього нового мему (англ. cat beard)  тисячі людей озброюються… своїми улюбленцями та відчайдушно експериментують. Фішка в тому, щоб зробити фото правильне — фейс котика має опинитися біля фейсу господаря і на фото створити ефект справжньої шикарної бороди. На справжніх фотокотошедеврах майстрів цієї справи не видно рук у кадрі. Ну, зрозуміло, чим оригінальніше, тим краще. Оригінальність вимірюється Вами, дорогі глядачі та читачі.

«Найбородатішим» винахідником цієї ідеї є людина з ніком Catasters, яка виклала своє фото у блозі Tumblr у липні 2011. З тих пір захоплення, як бачимо, стало масовим.

І, звісно, не обійшлося «нашої без відповіді Чемберлену» — мему собакобороди. Тут все зрозуміло — вічна суперечка котів та собак перейшла у площину борід)) 

Ну а ви за кого вболіваєте? Якщо маєте, такі знимки, поділіться, бдлск, тільки дуже не лякайте :)))

«Коли спати — не варіант»

Ну вміють рекламщики потішити, нічого не скажеш.

Реклама кави: «Коли спати — не варіант»

Напередодні березня — літературні коти

Мур-мяу! Занотуйте до свого списочка «Що зробити» на п’ятницю, 1 березня:

Смачненька технологія від Google під назвою Caffeine

Кажете, кава для трудоголиків? Ну майже так. Ще для онлайн-активістів та людей, які фактично живуть у мережі, напевно, щоб шукали і знаходили інформацію швидше, а відповідно проводили там трохи менше часу і трохи більше в реалі 🙂

«Caffeine – это мощная система, по индексированию web-сайтов, которую широко использует Google. Данная система содержит в себе 50% данных своего предшественника, а вдобавок использует большую коллекцию web-страниц. И для того, чтобы пользователь не тратил свое время на поиск новостей и другой информации на форумах или в блогах, благодаря этой технологии, он может получить необходимые ему страницы практически мгновенно.

На сегодняшний день, такая информация еще оперативнее попадает в этот индекс, а следовательно, и найти ее можно будет намного быстрее. И в случае поиска нужной информации в ПС, пользователю уже не нужно работать напрямую с живой сетью. Поиск по введенным данным, ведется сразу по индексу, который уже был заранее сформирован поисковой системой.»

Що ж, справді, виглядає напрочуд смачненько.

Даруй мені тишу свого і-рідера

“…читать такую толстую книгу означает долго оставаться в одиночестве.

Долго оставаться без того, что вам необходимо…”

-Мілорад Павич

Не те, щоб сподобалася, а зачепила ця стаття білоруської журналістки Лідії Пересипкіної. Звісно, я слабо вірю в «загрозу завоювання віртуальними простором всього світу», але багато в чому я з авторкою солідарна. Приємно було перечитати… «Долго, со смаком перелистывать страницы толстых томов, уютно устроившись в кресле под пледом и придвинув торшер» — це точно про мене. Хоча, зрештою, можна зі смаком гортати й і-рідер 🙂 Нещодавно переконалася — під час подорожі мені позичала і-рідер колега і я з великим задоволенням гортала електронні сторінки «Собаки Баскервілей».

Даруй мне тишь твоих библиотек…
«Хотела поговорить о прогрессе в проблеме отцов и детей, даже фразу красивую придумала: “Проблема отцов и детей перешла в плоскость книга — клик…” И вдруг поняла, что вовсе не хочу про “эту плоскость” говорить. Потому что компьютер вместе с интернетом и всем, что к нему прилагается, — уже данность, атрибут времени, декорация пьесы под названием “ХХІ век”. А что будет в веке следующем, “нам не дано предугадать…” И никого не пугает угроза завоевания виртуальным пространством всего мира.
Ведь не удалось же телевидению отвоевать этот мир у театра и кино, хотя герой оскароносного фильма “Москва слезам не верит” еще в прошлом веке пугал нас, что через двадцать лет не будет ничего, только одно телевидение. Ну подумаешь, больше у родителей проблем: раньше гоняли отпрысков от телевизора, теперь от “компа” оторвать пытаются… Или учителя озабочены скачущими по страницам интернета полудебилами… Ну, а за старичков-пенсионеров практически можно быть спокойными: на открытый специально для них сайт лазить будут не многие — за среднестатистическую пенсию компьютер не купишь.

Так что же все-таки волнует меня в этой теме? Одиночество. Вернее, его нехватка, из-за которой мир перестает читать добрые старые и новые книги. Долго, со смаком перелистывать страницы толстых томов, уютно устроившись в кресле под пледом и придвинув торшер. Обливаться слезами над вымыслом, совсем по классику, и перечитывать, перечитывать полюбившиеся страницы…
Задавил информационный бум! Лавины электронной информации, как страшное цунами, сметают на своем пути не то что библиотеки, само понятие — читатель. Да что говорить: в перегрузке информацией секрет ускорения времени. Атака террористов на небоскребы в Нью-Йорке — в прямом эфире, землетрясение в Японии можно смотреть с утра до вечера… И статистика, статистика… Количество погибших, потерянные миллиарды… А в одном американском триллере даже пофантазировали о смерти в прямом эфире… Какое уж тут чтение и размышление в тишине!

В 80-е прошлого века, в голодной на литературу юности, работая в могилевской газете, я тайком перепечатывала на редакционной машинке самиздатовские томики Мандельштама, Цветаевой, Булгакова. И пастернаковское из “Доктора Живаго”: “Мело, мело по всей земле / Во все пределы. / Свеча горела на столе, / Свеча горела”. И не было ничего слаще того тайного чтения! Кстати, с причастными к нему дружу до сих пор.
А недавно девочка, абсолютное дитя хайтечного века, предложила мне томик Милорада Павича, у которого я нашла эти строчки: “…читать такую толстую книгу означает долго оставаться в одиночестве. Долго оставаться без того, что вам необходимо…” Я тоже не знаю, где взять столько одиночества, но очень радуюсь за девочку, давшую мне эту книгу, и совершенно спокойна за ее мыслительное будущее. Ибо еще восточные мудрецы говорили, что мысль к человеку приходит только в пустыне или в библиотеке.
А вы давно стирали пыль с томов вашей домашней библиотеки?»

Скажу від себе — ні, нещодавно. Жодних вихідних без книжки провести не можу, інколи навіть на шкоду стиранню пилу. 🙂

Коли тигр зустрічається з кроликом

Після тривалої новорічної паузи натрапила на цікавеньке новорічне привітання колеги-блогера. У дещо полегшеній та бібліотезованій версії — але не можу не поділитися 🙂

Підсумки 2010

Зима була по-справжньому українською

Зима була холодною

весна також традиційною

рідні не завжди відповідали нашим сподіванням

 

 

 

 

 

 

як, власне, і кохані

не завжди було просто

 

 

 

 

 

Але в Новому році нехай Ваша робота буде легкоюРобота буде легкою

майте багато співчуття

 

 

 

 

   будьте готові до радісних несподіванок

 

                                                                                                                                  будьте успішними

 

 

 

 

   звісно ж, багато читайте!

 

 

 

 

 

 

 

 

навіть не віриться, що це кажу, та ним не менш — не зловживайте Інтернетом!

Багато успіхів і натхнення в Новому році і у всіх подальших!