Нічна кава БезВозДмездНо!

Цікавенна акція, не можу не поділитися!

Сова мене просто підкорила)

 

Сядь, розслабся і почитай!

read

Приблизно так можна охарактеризувати ініціативу King County Library System Take Time to READ. Її мета полягає в тому, щоб підтримати читання як цінну і корисну діяльність для дорослих і сімей та позиціонувати бібліотеку, що має 46 філій, як джерело інформації, навчання і натхнення. У рамках ініціативи бібліотека надає, прямо-таки підштовхує до людей можливості скористатися вільною хвилинкою з користю і почитати в непередбачуваних місцях (не зовсім там, де багато хто подумав — вибачайте, але маркетологи не зупиняться ні перед чим 😉 але також у досить несподіваних.

Отже, «полиці швидкого читання» з книгами і журналами розташовані поруч з кріслами-гойдалками у місцях, де люди проводять час в очікуванні, наприклад, в автоцентрах, приймальнях лікарів (зокрема, стоматологів), розважальних центрах, тощо. Бібліотека також випустила наліпки «Мене впіймали за читанням у громадському місці», конкурс книжкових оглядів, тури книжкових вивісок у 8 містах.

Більше 125 нових партнерів приєдналися до проекту, в результаті чого більше «полиць швидкого читання» та більше крісел-гойдалок з’явилося у місцях, де люди проводять багато часу в чергах, наприклад, найбільша міська лікарня та міжнародний аеропорт м. Сіетл Seattle-Tacoma International Airport. Отже, тепер у знервованих відвідувачів та подорожніх є більше ЧАСУ, ЩОБ ПОЧИТАТИ.

read 1

Особисто мені ну просто надзвичайно сподобались слогани кампанії, розміщені у вигляді онлайн-банерів на сторінці ініціативи:

Потрібна перерва? Час ПОЧИТАТИ!
Похмурий день? Час ПОЧИТАТИ!
Довга черга? Час ПОЧИТАТИ!
Вільний час? Час ПОЧИТАТИ!
Діти сплять? Час ПОЧИТАТИ!
Вихідний? Час ПОЧИТАТИ!
Подорожуєте? Час ПОЧИТАТИ!

Чудова ініціатива, як на мене, просто чудова. Аж сама захотіла відкласти справи і почитати  прямо зараз 🙂 І, окрім усього, в нинішній час, коли люди завжди кудись квапляться, намагються скрізь встигнути, зробити сім справу одразу, приємно, що бібліотека також намагається не втратити своє і «заловити» побільше читачів. Віват!

read 2

Веселих, смачних і затишних свят!

Запрошують на чай удвох

, але двома, звісно, не обмежиться 😉 Насправді, чим більше, ти краще. З радістю хочу представити рідний по духу блог «Чай вдвоем», де вам запропонують загадки, ігри, тести та цікаве читання. Справді цікаво і чай вони дуже непоганий готують — заходьте!

Изображение

Прийдешь в избу, зачекинься

Сьогодні ще поповнилася скарбничка закладів, які таким смачним й інтелектуальним чином поєднують читання і чаювання — це кав’ярня «Изба-читальня» у Донецьку. Гарно, стильно, сподіваюся, смачно. Я б до них пішла.

Але навіть більше хотілося сказати чи, радше, показати одну з фото їхньої групи Вконтакте.

Для мене це, ну якщо не фото дня, то дуже близько до того. Або, якщо вже створювати кальки при перекладі, посміхнуло. Зрештою, напевно, не гірше за «чекинитись».

Даруй мені тишу свого і-рідера

“…читать такую толстую книгу означает долго оставаться в одиночестве.

Долго оставаться без того, что вам необходимо…”

-Мілорад Павич

Не те, щоб сподобалася, а зачепила ця стаття білоруської журналістки Лідії Пересипкіної. Звісно, я слабо вірю в «загрозу завоювання віртуальними простором всього світу», але багато в чому я з авторкою солідарна. Приємно було перечитати… «Долго, со смаком перелистывать страницы толстых томов, уютно устроившись в кресле под пледом и придвинув торшер» — це точно про мене. Хоча, зрештою, можна зі смаком гортати й і-рідер 🙂 Нещодавно переконалася — під час подорожі мені позичала і-рідер колега і я з великим задоволенням гортала електронні сторінки «Собаки Баскервілей».

Даруй мне тишь твоих библиотек…
«Хотела поговорить о прогрессе в проблеме отцов и детей, даже фразу красивую придумала: “Проблема отцов и детей перешла в плоскость книга — клик…” И вдруг поняла, что вовсе не хочу про “эту плоскость” говорить. Потому что компьютер вместе с интернетом и всем, что к нему прилагается, — уже данность, атрибут времени, декорация пьесы под названием “ХХІ век”. А что будет в веке следующем, “нам не дано предугадать…” И никого не пугает угроза завоевания виртуальным пространством всего мира.
Ведь не удалось же телевидению отвоевать этот мир у театра и кино, хотя герой оскароносного фильма “Москва слезам не верит” еще в прошлом веке пугал нас, что через двадцать лет не будет ничего, только одно телевидение. Ну подумаешь, больше у родителей проблем: раньше гоняли отпрысков от телевизора, теперь от “компа” оторвать пытаются… Или учителя озабочены скачущими по страницам интернета полудебилами… Ну, а за старичков-пенсионеров практически можно быть спокойными: на открытый специально для них сайт лазить будут не многие — за среднестатистическую пенсию компьютер не купишь.

Так что же все-таки волнует меня в этой теме? Одиночество. Вернее, его нехватка, из-за которой мир перестает читать добрые старые и новые книги. Долго, со смаком перелистывать страницы толстых томов, уютно устроившись в кресле под пледом и придвинув торшер. Обливаться слезами над вымыслом, совсем по классику, и перечитывать, перечитывать полюбившиеся страницы…
Задавил информационный бум! Лавины электронной информации, как страшное цунами, сметают на своем пути не то что библиотеки, само понятие — читатель. Да что говорить: в перегрузке информацией секрет ускорения времени. Атака террористов на небоскребы в Нью-Йорке — в прямом эфире, землетрясение в Японии можно смотреть с утра до вечера… И статистика, статистика… Количество погибших, потерянные миллиарды… А в одном американском триллере даже пофантазировали о смерти в прямом эфире… Какое уж тут чтение и размышление в тишине!

В 80-е прошлого века, в голодной на литературу юности, работая в могилевской газете, я тайком перепечатывала на редакционной машинке самиздатовские томики Мандельштама, Цветаевой, Булгакова. И пастернаковское из “Доктора Живаго”: “Мело, мело по всей земле / Во все пределы. / Свеча горела на столе, / Свеча горела”. И не было ничего слаще того тайного чтения! Кстати, с причастными к нему дружу до сих пор.
А недавно девочка, абсолютное дитя хайтечного века, предложила мне томик Милорада Павича, у которого я нашла эти строчки: “…читать такую толстую книгу означает долго оставаться в одиночестве. Долго оставаться без того, что вам необходимо…” Я тоже не знаю, где взять столько одиночества, но очень радуюсь за девочку, давшую мне эту книгу, и совершенно спокойна за ее мыслительное будущее. Ибо еще восточные мудрецы говорили, что мысль к человеку приходит только в пустыне или в библиотеке.
А вы давно стирали пыль с томов вашей домашней библиотеки?»

Скажу від себе — ні, нещодавно. Жодних вихідних без книжки провести не можу, інколи навіть на шкоду стиранню пилу. 🙂