А ви кажете 8 березня, 8 березня..

Ні, не подумайте, я це свято теж люблю, до того ж вихідний день. Колись, пам’ятаю, були дуже сильні асоціації з нарцисами та мімозою, навіть цей запах згадується, а нині таке різноманіття квітів, послуг та способів змусити очка жінок заблищати ласо/розчулено, що…не буду оригінальною і скажу — ховайся! Куди? В крокуси, первоцвіти чи навіть орхідеї.
На минулому тижні навіть по переходу важко були пройти — доводилося маневрувати між оберемкам квітів, вазонами, покупцями чоловічої статі (численними, зауважу) і все пильнувати, щоб не розчавити якись малесенький, але дорогий кактусик.

Але зараз я навіть не про це.. Хотіла, власне привітати, ну, звісно, з Днем весни, але також з міжнародним днем млинця!

«В один из вторников февраля или марта, который обычно совпадает с «жирным» вторником, отмечается один из примечательных праздников — Международный день блина (International Pancake Day). Праздник проводится в Канзасе (США).

Первый блинный праздник состоялся в 1950 году. А вот в английском городке Олби он проводится уже лет 500.

Началось с того, что как-то во время Великого поста одна из горожанок тайком жарила блинчики у себя на кухне. Внезапно раздался колокольный звон. Бедная хозяйка так перепугалась, что, забыв обо всем на свете, помчалась в церковь… прямо со сковородкой в руках и скворчащими на ней блинчиками. Это было в 1445 году.

С тех пор горожане устраивают ежегодный забег с блинами – женщины, непременно в платьях и фартуках, должны пробежать определенную дистанцию, подбрасывая блин на сковородке.


Подобная традиция существует и в Westminster School в Лондоне — блин, испеченный с конским волосом, чтобы он не развалился, подбрасывают на сковороде, а потом ученики стараются отхватить кусок побольше.

Так что в Олби и Либерале женщины ежегодно бегают по улицам со сковородками в руках, на бегу переворачивая блинчики. А наградой победительнице служит поцелуй звонаря, почет и уважение.

Ну, а блинчики, которые не упали со сковородок во время гонок, потом дружно поедаются зрителями».

Ось так! Хто не доїв млинці ще з Масляної, скористайтеся нагодою, а хто не наївся під час Масляної, маєте повне право вимагати від жінок не тільки напекти млинців, а ще й забігу. Ну, або можете інакше інтерпретувати традиції та пробігтися зі сковорідками наввипередки з сусідом на радість і втіху вашим жінкам 😉

Реклама

Дискримінація літератури

Два дипломати в таксі згадують вчорашній прийом і

жахаються з приводу «непротокольної» довжини манжетів шведського посла

Водій таксі: мужики, це нічого, що я до вас спиною сиджу?

      Тома Сойєра позбавили слова “негр”

У новому виданні книг Марка Твена “Пригоди Гекльберрі Фінна” та “Пригоди Тома Сойєра” замінять слова, які вважаються образливими для читачів, повідомляє Associated Press. Йдеться, напевно, про заміну слова “негр” та інших слів, що позначають чорношкірих, які працювали на білих панів, на слово “раб”.

Усуненням “образливих” слів займається фахівець з творчості Твена Алан Гріббен (Alan Gribben), який зараз готує до публікації зібрання творів письменника. 69-річний Гріббен повідомив, що в “Пригодах Гекльберрі Фінна” некоректні слова вживаються 219 разів, а в книзі про Тома Сойєра – лише чотири рази.

Книги з поправками кількістю 7500 примірників планує випустити видавництво NewSouth Books (штат Алабама) у лютому 2011 року. Повідомляється, що Гріббен отримав безліч електронних листів із звинуваченнями в оскверненні романів Твена. Однак, за словами Гріббена, він давно вже замінює “образливі” слова в книзі на більш нейтральні під час публічних читань і бачить, що публіка слухає його з більшим бажанням.

За словами критиків ініціативи Гріббена, мова, яку використовував Твен, відображає історію Америки, тому заміна будь-яких слів є недоцільною. Замість змін видавці пропонують додавати до тексту розширені історичні довідки. Так, на 2011 рік заплановано видання “Пригод Гекльберрі Фінна” зі спеціальними поясненнями, чому в книзі використані ті чи інші слова, характерні для епохи, про яку йдеться.

Книга “Пригоди Гекльберрі Фінна” не вперше піддається гонінням. У 1957 році роман був виключений зі списку для обов’язкового читання в молодшій і середній школах Нью-Йорка. У 1998 році батьки одного з учнів у штаті Арізона подали на школу до суду за те, що книга “Пригоди Гекльберрі Фінна” входила до обов’язкової програми. Справа дійшла до федерального суду, проте батьки учня програли.

“Пригоди Гекльберрі Фінна”, опублікована в 1885 році, є четвертою у списку найчастіше забороняємих у американських школах книг.